Саджанець висотою 0,5 м.
Інжир Шервуд — це видатний сорт інжиру, який привертає увагу своєю вишуканою зовнішністю та неперевершеним смаком. Відноситься до пізньостиглих сортів. Дозволяє насолоджуватися неймовірно солодкими плодами пізньою осінню, коли інші фрукти можуть вже закінчити плодоношення.
Рослина має вигляд листопадного дерева середніх розмірів з розлогою кроною плоско-округлої форми. Висота рослини досить пристойна і може досягати 3-х метрів. В Україні, з метою полегшення укриття на зиму, найчастіше інжир вирощують у формі куща, стримуючи висоту на рівні двох метрів. Листя велике, округло-пальчастої форми, на довгих живцях, пофарбоване в темно-зелений колір. У південному теплому кліматі він зустрічається у відкритому ґрунті на території Криму, в більш прохолодних кліматичних умовах вирощується з обов'язковою наявністю укриття на зиму або в теплицях. Сорт самоплідний і додаткового запилення не потребує, але якщо є така можливість, то врожайність буде тільки кращою. Оскільки сорт не потребує запилення, його з успіхом можна вирощувати і в якості кімнатної рослини. Починає плодоносити на 2-3–й рік після посадки.
Інжир Шервуд протягом сезону плодоносить двічі. Перший урожай можна збирати вже в липні, він найбільший – вага одного плоду становить до 70 грамів. Сам інжир має асиметричну форму груші, шкірка забарвлена в темно-синій колір з фіолетовим, іноді навіть вугільним відтінком. Всередині, на розломі, видно темно-рожеву м'якоть. З другої хвилі, на початку вересня, визрівають більш дрібні плоди, що досягають у вазі до 45 грамів. На смак вони дуже солодкі, з медовою ноткою. Насіння практично не відчувається та не скрипить на зубах. Плоди інжиру можна вживати в їжу як в сирому вигляді, так і в сушеному, крім цього їх можна і консервувати. Інжир чудово підходить для приготування чудового варення й джемів, позаяк їхня шкірка приємна, м'яка та ніжна. Цікаво, що в сушених плодах цукрів міститься в півтора рази більше, ніж у свіжих, близько 37%.
Інжир не примхливий. Висаджувати його можна на будь-яких ґрунтах. Але, висаджуючи дерево на родючих ґрунтах, ягоди можуть бути значно більшими. Місце для посадки повинне бути з південного боку, захищене від холодних північних вітрів. Рослина може зимувати в ґрунті при -20°С, подальше зниження температур призводить до обмерзання надземної частини рослини. Однак, навіть якщо замерзне або випріє за зиму, то навесні з легкістю поверне колишній здоровий стан. Якщо ваш регіон занадто морозний, то не варто й ризикувати з вирощуванням інжиру у відкритому ґрунті, віддайте свою перевагу домашньому вирощуванню.