Обери свій подарунок

Слива

Умови повернення Умови оплати

  Колись давно, десь два десятиліття тому, мені до рук потрапив новий на той час журнал “Дім сад город” і перше, що я прочитав на його сторінках, звучало так: “Посадіть дядьку сливу”. Нині і не згадаю деталі тієї публікації, але не забулася головна її думка: йшлося якраз про те, що мені потрібно – про мої найулюбленіші плоди саду – сливи. З того часу і став серйозно займатися вирощуванням слив, досліджувати їх, вивчати.
 Хоча, якщо точніше, то ця любов напевно з раннього дитинства, з бабусиного саду, де щороку під вагою рясного врожаю хилилися до землі гілки Шпет та Ренклоду.
 А ще любов до слив, мабуть, була від сушарки, у якій ті сливи сушилися та коптилися. У селі Білки Іллінецького району, що на Вінничині, де вчителювала моя бабуня Маруся, сушарки були у кожному дворі як символ благополуччя та статку. Люди старшого покоління завжди повторювали приказку: “Хата згорить – не страшно, нову побудуємо, сушарка згорить – з торбами підемо!” Доволі образно сказано, адже ці слова і сьогодні відображають сутність “сливового бізнесу”. Добре потрудишся біля сливи і прибуток матимеш. Цю істину я запам’ятав із дитинства. Отож у цій книжечці мова піде про чудову садову рослину – сливу.

Мазур П.О. Слива – К., Дім, сад, город, 2010. – 32 с.

 

Відгуки

Залишити відгук